Загальнонаукова і соціокомунікаційна методологія вивчення документно-інформаційного ресурсу
Ключові слова:
документно-інформаційний ресурс; документознавство; загальнонаукові методи; загальноісторичні методи; методи соціокомунікаційної теоріїАнотація
У статті запропоновано і актуалізовано прикладні аспекти методологійної схеми дослідження документно-інформаційного ресурсу. Наголошено, що науково-методологійне осмислення комплексу документів конкретного дослідження відбувається концептуально, з узагальненим світобаченням, з використанням напрацювань філософії історії, яка охоплює онтологічні питання історичного процесу, а також гносеологічні та логіко-методологійні проблеми науки. Документознавче дослідження проблеми ґрунтується на документних джерелах, які зберігають інформацію про минуле та дають можливість побачити події і процеси, осмислити інформаційні відомості, трансльовані у просторі та часі. Метою роботи є теоретичне обґрунтування механізмів упровадження загальнонаукових, загальноісторичних, спеціальних соціокомунікаційних методів та створення конструкту соціокомунікаційної інформаційно-аналітичної моделі дослідження документних ресурсів. Методологія дослідження передбачає використання методів аналізу синтезу наукових праць із документознавства, джерелознавства, архівознавства, соціальних комунікацій; термінологічний метод дав можливість розкрити конкретні предметні терміни та визначення понять методології. Описовий метод допоміг продемонструвати особливості загальнонаукових та соціокомунікаційних методів. Наукова новизна роботи полягає у встановленні специфіки методологійного конструкту у роботі з документально-інформаційними ресурсами конкретного документознавчого дослідження. Практична реалізація теоретико-методологійної моделі вивчення документно-інформаційних ресурсів дає можливість виявити основні складники аналізу на предмет установлення їх соціально-історичної інформативності. Це дає змогу сформувати послідовність практичної роботи з документально-інформаційними ресурсами, яка передбачає виявлення документних ресурсів; моніторинг та систематизацію; опис / зовнішню критику і атрибуцію; внутрішню критику (інформативність); синтетичну критику; інтерпретацію отриманих даних. Висновки підтверджують значущість розвідки та розкривають потребу формування комплексу загальнонаукових методів, загальноісторичних та спеціальних соціокомунікаційних методів у кожному конкретному науковому пошуку. Запропонована інформаційно-аналітична модель застосування методів вивчення документальних інформаційних джерел дає змогу вибудувати послідовність застосування методів роботи з документно-інформаційними ресурсами.
Посилання
Бездрабко В. В. Становлення і розвиток документознавства в Україні (друга половина XX – початок XXI ст.): автореф. дис. … д-ра іст. наук. 27.00.02. Київ, 2010. 36 с.
Британ В. Т. Історія України з давнини до початку XXI століття. Дніпропетровськ: НМетАУ, 2007. 170 с.
Дубровина Л. А. Классификация и научно-информационное описание коллекций и собраний в Национальной библиотеке Украины имени В. И. Вернадского. Библиотеки национальных академий наук: проблемы функционирования, тенденции развития. 2007. Вип. 5. С. 58–80.
Історичне джерелознавство. Київ: Либідь, 2002. 488 с. Ковальська Л. А. Кількісні методи дослідження Руху Опору в Україні (1941–1944 рр.). Гілея. Київ, 2011. № 46 (№ 4). С. 115–119.
Ковальська Л. А. Джерелознавчий дискурс історії радянського Руху Опору (1941–1945 рр.). Донецьк–Вінниця: ТОВ «Нілан-ЛТД», 2015. 462 с.
Ковальченко И. Д. Методы исторического исследования. Москва: Наука, 1987. 441 с.
Кулешов С. Г. Документ как исторический источник: свойство, состояние, статус. Архивоведение и источниковедение отечественной истории. Проблемы взаимодействия на современном этапе. Вып. I. Москва, 1997. С. 95–99.
Папакін Г. Джерела з історії ОУН та УПА радянського походження: схема класифікації, змістова сторона. Український історичний журнал. 2014. № 5. С. 174–190.
Подкорытов Г. А. Историзм как метод научного познания. Ленинград: ИЛУ, 1967. 190 с.
ронштейн А. П. Методика исторического источниковедения. Ростов н/Д.: Изд-во Рост. ун-та, 1976. 479 с.
Різун В. В. Начерки до методології досліджень соціальних комунікацій. Світ соціальних комунікацій. Т. 2. Київ: КиМУ, ДонНУ, 2011. С. 7–11.
Рюзен Й. Нові шляхи історичного мислення. Львів: Літопис, 2010. 358 с.
Смоленский Н. И. Теория и методология истории. Москва: Издательский центр «Академия», 2008. 272 с.
Холод О. М. Соціальні комунікації як поняття в науковій галузі «Соціальні комунікації». Інмутація суспільства в гіпермаркеті свідомості: у 3-х т. Т. 3. Київ: КиМУ, 2012. С. 213–222.
Холод О. М. Тенденції розвитку наукової галузі «Соціальні комунікації». Academia.edu. SanFrancisco, CA, USA. URL: www.academia.edu/15281389
